понеділок, 21 лютого 2011 р.

На кожному етапі розвитку дитина точно знає, чого саме збирається навчитись, ви можете їй в цьому допомагати, не забороняючи задовольняти цікавість, а підтримуючи та контролюючи, щоб все було безпечно. Дуже важливо дитині розуміти і відчувати, що батьки – це не охоронці правопорядку, а розумні друзі, з якими можна подуріти, але і багато чого відкрити, дізнатись. Так готуючи з мамою борщ для тата, можна дізнатись, що буряком можна ставити печатки, які добре стираються зі столу та не дуже добре відпираються з одягу. Або, що ложка в зіткненні із деревяною поверхнею звучить інакше, ніж якщо вдариться об металеву кришку. Що, якщо занурити ручки в борошно, а потім поплескати – буде біло наче сніг, а якщо плескати  після води – буде мокро, як після дощу. Саме такі маленькі та веселі відкриття формують свідомість дитини, її уявлення про навколишній світ, властивості предметів, явища та взаємодію всього, що оточує. Саме це приносить найбільшу радість і щастя та є найкращою школою розвитку.  І чим більше стимулюючих ситуацій будуть створювати найрідніші люди, чим більше буде заохочень до дії, чим більше мама з татом розповідатимуть про той чи інший предмет, явище – тим більше позитиву буде нести така наука, і тим більше буде знань, навиків і досвіду, які так важливо отримати у ранньому дитинстві. Люблячи свою дитину любіть давати їй себе, свій час, свої знання, допомагайте їй  розкривати таємниці цього світу у кожній вашій спільній грі.

А щодо нашої студії, тут ми підштовхуємо батьків до дій, експериментів, підказуємо, як ще можна бавитись, щоб розвиватись, відповідаємо на нуртуючі питання, ділимось знаннями і досвідом. З думкою про розумних і щасливих малят.

пʼятниця, 4 лютого 2011 р.

"Солодке дитинство"

Чим займається поет? 
Як виглядають справжні автори? 
Звідки беруться вірші? 
Де живуть ангелята? 
Якого кольору у них крила? 
На ці та багато інших питань малята нашого міста знайшли відповіді під час зустрічі з Оксаною Шмілик - унікальною людиною, що свою любов до дітей та життя зуміла перевтілити у прості, але змістовні віршики для наймолодших. В передостанній день першого місяця новоспеченого року (а простіше 30 січня 2011 року) Студія МАЙКА та цукерня АМЕЛІ влаштували справжню дитячу подію. Не з приводу  якогось свята, а як у мультфільмі - "просто так". І дітям, і батькам дуже сподобалось спілкуватись із поетесою та слухати віршики в авторському виконанні, переплетені із піснями, танцями та цікавими завданнями від студії МАЙКА. Окрім літературного збагачення діткам було запропоновано проявити свій образотворчий талант і власноруч зробити чудернацьких ангеликів із повітряних кульок. Свято доповнив смачний сюрприз від цукерні АМЕЛІ, що так охоче і гостинно прийняла всіх нас.

вівторок, 18 січня 2011 р.

"Солодке дитинство"

30 січня 2011року
12:00 – 13:30
Дитяча студія «Майка» та цукерня «Амелі» запрошують малят разом знайти відповідь на запитання талановитої дитячої стрийської поетеси Оксани Шмілик «Де ж та хатка в ангелятка?». Дитячі вірші у виконанні авторки, презентація пісні, цікаві завдання і мила атмосфера  - це лише деякі складові з рецепту неймовірного десерту під назвою «Солодке дитинство».

Подаруй малюку «Солодке дитинство»!

субота, 15 січня 2011 р.

майкоманія

     Сьогодні в Майці відбулась перша "майкоманія" - іншими словами обмін дитячими речами. І хоч це "перший млинець", кожен залишився задоволений. Поки мами раділи новій можливості допомоги одна одній, обмінювались речами і порадами, попиваючи  ароматний фруктовий чай або капучіно, діти частувались печивом, бавились і мріяли, щоб вечір не закінчувався.
 Дозволю собі переказати враження деяких учасників "майкоманії":

     "Я рада, що в нашому місті є люди і організації, які думають про дітей і про їх родини."(Наталя, 27 р.)

    "Справді, чого чекати допомоги від когось, якщо ми самі можемо допомогти одна одній" (Оксана, 30 р.)

    "У мене старша дівчинка і я тримала речі для другої дитини, але коли народився Богданчик, виявилось, що платтячка, спіднички і всякі рожеві речі нам не знадобляться... Не викидати ж їх - речі в нормальному стані, і зберігати їх нема змісту. А так я знаю, що хтось їх носитиме." (Надя, 32 р.)

    "Якраз збиралась малій купляти балонові штани (бо кажуть, що ще будуть і сніг, і морози),  а тут знайшлись якраз нашого розміру, ще й безкоштовно!"(Оля, 25).

    Я тішусь, що ідею "майкоманії" прийняли і підтримали. Обов'язково будемо повторювати подібні акції в майбутньому :)
Ви молодці!!!

четвер, 6 січня 2011 р.

Вічне повернення Різдва

Тарас Прохасько, графіка: Володимир Гривінський
Спочатку були лише зорі. Зірок було так багато, вони були настільки всюди, що зорі були всім. Я ще не знав, що таке небо, тому те, як були зорі, було півкруглим. Ще не існувало далеко i близько, але одна зоря була ясніша i більша. Повітря було нічим. Був лише запах, i пахнути могли лише зорі, бо більше нічого не було. Тому зорі пахли морозом, присутністю далекої води, протягом лісу, білістю снігу i чорними вигинами саду, білими тінями на білій заледенілій дорозі, малесенькими острівцями оголеного каміння, латками затверділої жовтої глини i ослабленої трави, купою горіхового листя з-під снігу, слідами на стежці i далекими псячими голосами. Потім додалися старі дошки, стогін морозу, невидиме дихання худоби, лунке скрипіння дверей. Тоді стало тепло i м'яко. Але темно, бо зорі залишилися лише у прямокутнику вікна. Через скло, завітражоване морозом, зірки пахли вже інакше — сіном, пучками калини, медом, шерстю, ялинковим галуззям, яблуками, буковими дровами, перегрітими кахлями, притишеними голосами... Таким був світ, коли у мене з'явилася здатність його пам'ятати. Таким є мій найперший спогад, перший спогад, який не лише фіксує визначальний стан світу, але i є ознакою усвідомленої присутності у існуванні часу, у триванні.
Цей спогад podarunok.txt кілька років, коли наближався Святвечір. Коли дідо вже стелив сіно на стіл, бабця готувала потрійний свічник, тато заправляв кутю, а я вийшов надвір по дрова, щоби не згас живий вогонь. Надворі було темно, холодно i тихо. А тому було порожньо. I якраз тоді з'явилася перша зірка. Своїм запахом вона наповнила все довкола існуванням. Тоді я усвідомив, що це вже колись було. Різдво уже було.
От ці три речі — дитинство, зима i вічне повернення — є, здається, визначальними у нашій містерії Різдва. 
Дитинство, бо після того, як Бог, який не має ні початку, ні кінця, позволив собі народитися у людському втіленні, він вже не може бути таким, як перед тим. Він став іншим. I він, будучи Творцем, наважився віддати себе під опіку тих, кого створив. Господь сам потребував нашої дбайливості, милосердя i любові. Чудо Христа не було вселенням Божого духу у тіло пророка. Просто той самий Бог зумів прожити по-людськи.
Зима, бо лише той, хто ніколи не виїжджав у цей час з великого модерного міста, може сумніватися, що не ця пора року є початком світу. Адже світ починався з єдності вогню i води. I з сонця, місяця i зірок, які запалили воду. Світ почався із скутості i спочатку він був дуже лаконічним.
I вічне повернення. Бо один раз — жодного разу. Ця містерія початку світу, диво Божого народження доказує, що світи з'являються з кожним народженням, що у кожному народженні присутня з'ява Бога.
I саме тому, що ми відповідальні за Бога, за світ, за сонце i за зорі, щоби все тривало у повторенні знову i знову, ми діємо на Різдво так, як є у наших силах — своїми руками робимо все для того, щоби світ не зупинився.
У день перед святим вечором, коли ще триває піст i цілий день взагалі нічого не їсться, лагодиться усе, що потрібне до тайної вечері: миється біб, фасолю, сушениці, сливки, пшеницю, бараболю, причиняється хліб, мочиться риба, робляться голубці, борщ, з цього береться по ложці, аби спекти книшик i переховати його до Юрія, ґазда рано робить живу ватру, з неї розкладається вогонь у печі, ґаздині печуть, готують горілку з медом, калиною, гвоздиками, цинамоном i перцем, цілий день нічого не п'ється, не пробується, не куриться, не можна ні з ким сваритися, не можна рубати дрова, до вечері застелюють стіл отавою, перев'язується волічкою ножиці, виноситься з хати голки, діри у лавках затикається отавою, на стіл укладається хліб у два ряди, калачі i сіль, як добре смеркнеться, виходиться з хати, стріляється з пістолета, що час на вечерю, переодягаються у все чисте, обкурюється тричі хата ладаном, до столу кладеться першу страву — біб, тоді кладеться рибу, пироги, голубці, сливки, кутю, картоплю з олією i часником, вар, горох, сливки з фасолею, пироги з маком, з кожної страви набирається трохи, солиться i несеться худобі, а бджолам — води з медом, довкола хати розкидається мак, а у хаті мусить бути тихо, лише ґаздиня світить свічки i збирає у миску дев'ять страв, аби потому з ґаздою вийти надвір i запрошувати до себе на святу вечерю градівників, чорнокнижників, мольфарів, планетників, лісних вовків, ведмедів, лисів, бурю, вертається до хати, обходиться зі свічкою за сонцем тричі стіл, б'ються поклони i молиться з вдячністю, що дожилося до цього дня, споряджається миска страв для душ померлих, сідається до вечері, ґазда кидає кутю до стелі, пробується кутя, віншується уся родина, береться до вечері, звертаючись один до одного, по вечері молиться i можна іти зі стравами до найближчих сусідів.
А вже на другий день, після різдвяної Служби Божої, збираються колядники, перебиранці i йдуть з колядою від хати до хати, бо син Божий народився.
У ліску, в ліску, на жовтім піску,
ой дай Боже.?
Росте деревце тонке, високе,
Тонке, високе, верхом широке.
А в тім деревці сам Господь сидить,
Ой сидить, сидить, далеко видить,
Ой видить, видить, у чисте поле,
У чисте поле, де плужок оре.
Святий Миколай за плугом ходить,
Святий Михаїл волики гонить,
Свята Марія водицю носить,
Ой носить, носить тай Бога просить.
Господи Боже, прийди до мене,
Прийди до мене на святий вечір,
На святий вечір та й на Різдво рано.

понеділок, 3 січня 2011 р.

НОВОРІЧНА КАЗКА в Майці



У другий 

день нового року ми потрапили у казку. Все почалось із Чарівного лісу, де на Галявині Нового Року в хатинці Діда Мороза сталась дивна річ. 
Таємниче зникнення святкової ялинки на стільки засмутило доброго бороданя, що він втратив святковий настрій і бажання нести радість і подарунки дітям. 

Занепокоєна Казкарка разом із Червоними 
Чобітками зібрала команду відважних малюків, щоб розібратись у цій темній історії. За допомогою магії та фантазії малята здобували підказки, що через Веселу Гірку, Болото Чорно-білих Снів, Печеру Рудольфа та Його Друзів привели малих героїв у Долину Забутих Мрій. Тут діти навели порядок, згадали свої мрії  і почепили їх на Піраміду Здійснень. І найбільшою радістю та здивуванням було, коли наповнена мрій Піраміда Здійснень перетворилась у ялинку.  Радості казкових персонажів не було меж. Та найбільше раділи діти та Дід Мороз, бо разом із ялинкою у дідуся з'явився святковий настрій і подарунки для кожного відважного героя.



Зізнаюсь Вам чесно -
казки існують і чудеса трапляються, 
перевірено МАЙКОЮ ;)